Комунальна реабілітаційна установа
«Київський Центр Незрячих»

Музично-естетичне виховання, як засіб реабілітації людей з порушеннями зору Коли людина втрачає зір, або ж зазнає інших травм, їй як правило здається, що життя закінчується. Її світ обмежується чотирма стінами власної кімнати.
І ось, чи-то за порадою знайомих, чи за власним бажанням людина потрапляє до реабілітаційного центру. Починається нелегкий шлях - шлях самопізнання, бо ж людина вчиться пізнавати себе зі сторін про які вона раніше навіть не здогадувалась; орієнтування у просторі, різноманітні побутові навички тощо.
Але чи достатньо цього? Чи достатньо просто навчити незрячу людину користуватися тростиною та готувати їжу? звісно ж, можна сказати: ну все - навчили пересуватися самостійно, обслуговувати себе у побуті, і досить. А як же особистість, а як же віра у себе і в свої сили? Виникає потреба в реалізації себе і, можливо, навіть у здобутті нової професії.
І знову постає запитання: а що ж я можу?
Відповідь є: можу та ще й дуже-дуже багато!
На сьогодняшній день професія музиканта є дуже популярною та займає вагоме місце серед інших професій. Звісно ж не усі стануть музикантами, тим паче професійними, але різнобарв’я світу звуків, може стати ще одним великим кроком на шляху до самоствердження та становлення особистості реабілітанта.
Спів під гітару у колі друзів, написання власних пісень, якщо до того виявиться хист; що може бути краще? І от вже навколо вирує життя, з’являються нові друзі та приятелі! До того ж, з розвитком комп’ютерних технологій можливості музиканта стають майже безмежними: опанування незрячим професії звукорежисера відкриває йому безліч можливостей для самореалізації та розвитку. До того ж, ці навички надають йому можливість конкурувати з іншими, як професіоналу. Окрім психологічного аспекту, оволодіння музичними інструментами має також і суто фізіологічну користь, а саме: покращується моторика рук, адже часту буває так, що у людини є ще й супутні захворювання (цукровий діабет, порушення опорно-рухового апарату після інсульту тощо).
Внаслідок розвитку звукової пам’яті ( музичного слуху ), незряча людина краще сприймає навколишній світ на слух, покращується загальна пам’ять та самодисципліна.
Враховуючи усе вищесказане, слід зазначити, що введення музичних дисциплін в програму реабілітації людей з інвалідністю по зору, надає не лише естетичну, а й медико-психологічну користь.
На базі «київського центру незрячих», у повній мірі впроваджується вищезазначений розділ реабілітації, що безумовно сприяє гармонійному розвитку особистості реабілітанта, покращує його психоемоційний стан та як вже було сказано, за наявності супутніх хвороб, зміцнює загальний фізичний стан.
Відвідувачі «Київського центру незрячих» мають можливість навчитися грати на різних музичних інструментах (гітарі, синтезаторі, сопілці тощо). А це, знову ж таки відкриває безмежні можливості для творчості.
Також впровадження сучасних мультимедійних технологій дозволяє здійснити мрію багатьох: опанування професії звукорежисера та аранжувальника.
Тож запрошуємо всіх небайдужих перш за все до себе та до свого майбутнього: приходьте, знаходьте себе, любіть життя, намагайтеся взяти від нього все те корисне, що воно вам може дати.